Історія Мирослави: пересадка серця, яка подарувала другий шанс

Трансплантація серця може стати необхідною, коли тяжка серцева недостатність уже не піддається доступному лікуванню. В Україні цей напрям активно розвивається: за перше півріччя 2026 року українські медики виконали 55 трансплантацій серця, а станом на 1 липня в національному листі очікування на трансплантацію перебували 4290 пацієнтів. Одна з них — Мирослава з Івано-Франківська, яка через дилатаційну кардіоміопатію отримала донорське серце. Свою історію пацієнтка розповіла для COR-Medical Life.

«Я жива…» — слова, які стали початком нового життя

Ще зовсім недавно Мирославі було важко уявити звичайне життя без постійної задишки. Жінка з Івано-Франківська розповідає, що їй ставало складно навіть пройти кілька кроків: доводилося зупинятися, а піднятися вгору було майже неможливо. Через затримку рідини в організмі з’явилися набряки. Мирослава розуміла, що її стан дуже тяжкий і часу залишається мало.

Після обстеження в Києві її внесли до списку очікування на донорське серце. Далі все відбулося дуже швидко. Мирослава повернулася додому, але вже невдовзі отримала дзвінок із проханням повернутися до Києва. Вона не вагалася. Прибула ввечері, а приблизно за годину вже була на операційному столі.

Після пересадки серця Мирослава прокинулася через 18 годин у реанімації. Найважливішим для неї стало усвідомлення, що операцію вона пережила. Її першими словами були:

«Я жива, передайте моїм рідним, що я жива».

Для Мирослави ці слова стали початком нового етапу життя.

Дилатаційна кардіоміопатія: коли серце більше не може працювати повноцінно

Мирославі діагностували дилатаційну кардіоміопатію — захворювання серцевого м’яза, за якого камери серця розширюються, а його здатність скорочуватися та перекачувати кров знижується. Через це організм може отримувати недостатньо крові й кисню, а з часом може розвинутися серцева недостатність.

У міру прогресування захворювання людині стає дедалі важче виконувати звичні фізичні навантаження. Те, що раніше не викликало труднощів, може супроводжуватися втомою та задишкою. За тяжкого перебігу симптоми можуть виникати навіть за мінімальної активності. Саме такі прояви описує Мирослава, згадуючи період до трансплантації. Такі симптоми не варто сприймати як звичайну втому — це вже пряма потреба у консультації кардіолога.

Коли трансплантація серця стає єдиним шансом

Трансплантація серця може розглядатися при тяжкій, термінальній серцевій недостатності, коли серце вже не здатне забезпечувати організм необхідним кровотоком, а інші доступні методи лікування не дають достатнього результату.

Для Мирослави цей момент настав тоді, коли захворювання суттєво обмежило її життя. Вона розповідає, що розуміла: без пересадки шансів залишається дуже мало. Щоб визначити, чи може пацієнт претендувати на трансплантацію, лікарі проводять комплексне обстеження, оцінюють роботу серця, загальний стан організму та можливі ризики операції.

Після цього пацієнта можуть внести до листа очікування. Це означає, що людина потребує трансплантації та очікує на відповідний донорський орган. Коли з’являється потенційно сумісне серце, часу на підготовку зазвичай залишається дуже мало.

Як проходить трансплантація серця в Україні

Трансплантація серця починається задовго до самої операції. Спочатку пацієнта детально обстежують, щоб визначити, наскільки тяжким є захворювання, чи відповідає його стан критеріям для пересадки та чи немає факторів, які можуть зробити операцію надто ризикованою. Якщо трансплантація є необхідною, пацієнта вносять до листа очікування на донорський орган.

Коли з’являється серце від потенційного донора, фахівці оцінюють, чи може воно підійти конкретному пацієнту. Враховують, зокрема, групу крові, розміри та фізичні параметри донора й реципієнта, медичні показники та інші критерії сумісності. Також важливо оцінити стан самого донорського органу. Лише після комплексної оцінки команда приймає рішення, чи може трансплантація відбутися.

У цей момент час має особливе значення. Після вилучення донорське серце не можна зберігати необмежено довго, тому всі етапи мають бути чітко скоординовані: підготовка органа, його транспортування та підготовка реципієнта до операції. Саме тому пацієнта з листа очікування можуть терміново викликати до трансплантаційного центру.

Сама пересадка серця є складною кардіохірургічною операцією. Під час неї хірурги видаляють серце пацієнта, яке більше не може повноцінно виконувати свою роботу, та імплантують донорський орган. За перебігом операції та станом організму постійно стежить велика команда фахівців, зокрема кардіохірурги, анестезіологи, перфузіологи та інші спеціалісти.

Життя після пересадки серця

Трансплантація не завершується в операційній. Після неї починається тривалий період спостереження та відновлення, під час якого лікарі контролюють роботу донорського серця, а пацієнт приймає необхідні препарати та регулярно проходить обстеження

Мирослава розповідає, що після повернення додому багато ходила. Щоденні прогулянки стали частиною її відновлення. Вона вчасно здавала аналізи та залишалася під контролем лікарки з Києва.

Відновлення після трансплантації у кожної людини проходить по-різному, але важливе місце займає поступове повернення до фізичної активності відповідно до рекомендацій лікарів. Не менш важливе регулярне спостереження, адже після пересадки організм може сприймати донорське серце як чужорідний орган.

Тому пацієнтам призначають імуносупресивну терапію. Це лікування, яке пригнічує надмірну активність імунної системи та допомагає зменшити ризик відторгнення донорського органа. Саме тому навіть за хорошого самопочуття необхідно продовжувати приймати призначені препарати та проходити обстеження.

Мирослава говорить, що не відчувала нове серце чужим. Увечері вона чула його ритм і повторювала:

«Моє, бийся гарно, бийся».

Як розвивається трансплантація серця в Україні

Історія Мирослави стала можливою завдяки розвитку трансплантаційної медицини в Україні. За кожною такою операцією стоїть складна система, у якій важливу роль відіграє донорство. Посмертне донорство дає можливість використати органи людини після її смерті для порятунку інших пацієнтів за умови дотримання вимог законодавства.

Для людини, яка знаходиться в листі очікування, поява відповідного донорського органу може означати шанс на продовження життя. Саме тому розвиток трансплантаційних центрів, підготовка спеціалістів і робота системи донорства мають таке значення.

Що важливо знати пацієнтам із кардіоміопатією

Історія Мирослави не означає, що кожна кардіоміопатія обов’язково закінчується трансплантацією. Багато пацієнтів можуть роками контролювати захворювання за допомогою лікування та регулярного спостереження. Водночас важливо вчасно помітити зміни у самопочутті.

Задишка, яка раніше не виникала, постійна втома, набряки ніг, перебої в роботі серця, запаморочення або помітне зниження переносимості звичних навантажень є приводом звернутися до кардіолога.

Особливо важливо звертати увагу на ситуації, коли симптоми поступово посилюються. Якщо людині стає важко робити те, що раніше давалося легко, це може свідчити про зміни в роботі серцево-судинної системи.

Рання діагностика не гарантує однакового прогнозу для всіх пацієнтів, але дозволяє своєчасно розпочати лікування, контролювати стан серця та за необхідності змінювати тактику медичної допомоги.

Історія Мирослави — про надію, яка стала реальністю

Ще до трансплантації Мирослава майже не могла нормально ходити через задишку. Після операції жінка повернулася додому, почала багато ходити, регулярно проходити обстеження та поступово повертатися до звичного життя.

Її історія — це не про легкий шлях до одужання. Це історія про конкретний шанс, який став можливим завдяки трансплантації, роботі лікарів і донорству.

Сьогодні Мирослава радить іншим людям цінувати життя і не боятися рухатися вперед. Для неї трансплантація стала не просто операцією, а можливістю знову жити.

«Є чудеса. І зі мною теж трапилося чудо».