Історія Людмили: як сучасне лікування післяопераційної грижі повернуло якість життя

«Чесно, я їхала сюди й думала, що, мабуть, не повернуся», — так Людмила згадує свою поїздку до Києва на чергове хірургічне лікування.

На той момент за її плечима вже були операції, тривале перебування в лікарні та важке відновлення. Після попередніх втручань у Людмили сформувалися велика післяопераційна грижа та гнійна нориця передньої черевної стінки. Окремо залишалася проблема із зайвою вагою після попередньої баріатричної операції.

До професора Олександра Юлійовича Іоффе, хірурга, який спеціалізується, зокрема, на абдомінальній та баріатричній хірургії, Людмила звернулася вже з кількома проблемами, які потрібно було вирішувати комплексно.

Коли звичайне життя стає щоденним випробуванням

Історія Людмили почалася зі сильного кашлю та болю з лівого боку. Спочатку її лікували від бронхіту, але стан не покращувався. Кашель був настільки сильним, що жінці стало важко пересуватися, їздити на роботу та виконувати звичні справи. Згодом Людмилі рекомендували пройти КТ. Під час обстеження виявили грижу, після чого її направили на операцію.

За словами Людмили, перше втручання, яке їй виконали в Житомирі, не дало очікуваного результату. Уже через 4 дні знадобилася повторна операція. Загалом після цього жінка провела в лікарні близько двох з половиною місяців, а температура піднімалася до 40 °C.

Після перенесеного лікування з’явилися нові проблеми: у Людмили сформувалася велика післяопераційна грижа передньої черевної стінки та гнійна нориця. Крім того, раніше їй виконали гастроплікацію — баріатричну операцію, яку проводять для лікування ожиріння. Проте результат щодо зниження ваги був незадовільним.

Тож до моменту звернення до Олександра Іоффе перед лікарями стояло одразу три завдання: усунути гнійну норицю, відновити передню черевну стінку та провести повторне баріатричне втручання.

Післяопераційна грижа: чому вона виникає після операції

Післяопераційна грижа виникає, коли в ділянці хірургічного розрізу формується слабке місце або дефект черевної стінки. Через нього внутрішні тканини та органи можуть випинатися назовні. Ризик її розвитку може зростати, якщо після операції виникають ускладнення або порушується нормальне загоєння тканин. Саме тому післяопераційні грижі можуть суттєво відрізнятися за розміром і складністю лікування.

У випадку Людмили проблема вже була значною: ширина грижового дефекту перевищувала 20 сантиметрів. Просто звести краї такого великого дефекту та ушити передню черевну стінку було неможливо без ризику надмірного натягу тканин.

Як пояснював професор Олександр Іоффе, просте ушивання такого дефекту могло значно підвищити внутрішньочеревний тиск. Через це після операції могли виникнути труднощі з диханням і порушення кровопостачання внутрішніх органів. Саме тому Людмилу не одразу направили на основну операцію. Спочатку потрібно було підготувати передню черевну стінку до майбутньої реконструкції.

Коли лікування грижі стає особливо складним

У Людмили не було однієї проблеми, яку можна було вирішити стандартною операцією з видалення грижі. По-перше, був значний дефект передньої черевної стінки. По-друге, була гнійна нориця, тобто патологічний канал, який сформувався як ускладнення після попередніх операцій. По-третє, потрібно було вирішити проблему зайвої ваги та провести повторне баріатричне втручання.

Саме поєднання цих проблем робило випадок складним. Раніше Людмилі відмовляли в лікуванні в інших клініках, оскільки вирішити три такі проблеми в межах одного оперативного втручання було непросто. У Києві для Людмили розробили поетапний план лікування. Підготовка до основної комплексної операції тривала три місяці.

Як лікарі підготувалися до складної операції

Одним із ключових етапів підготовки стало введення ботулотоксину в м’язи передньої черевної стінки. Цю процедуру Людмилі виконали в липні 2025 року. Мета такого етапу полягала в тому, щоб розслабити м’язи черевної стінки перед майбутньою операцією. Це дозволяло зменшити напругу тканин під час закриття великого грижового дефекту та уникнути різкого підвищення внутрішньочеревного тиску.

Більше ніж через місяць після введення ботулотоксину Людмилі провели основну операцію. За одне втручання хірургічна команда мала усунути норицю, провести повторну баріатричну операцію та відновити передню черевну стінку.

Герніопластика та пластика передньої черевної стінки: що виконали під час операції

Під час основного втручання Людмилі одночасно виконали три операції. Спочатку хірурги висікли гнійну норицю. Далі виконали мінігастрошунтування — повторне баріатричне втручання. Третім етапом стала пластика великої післяопераційної грижі.

Для відновлення передньої черевної стінки застосували методику IPOM. Це один із варіантів герніопластики, за якого сітчастий імплант розміщують із боку черевної порожнини для зміцнення черевної стінки. У випадку Людмили використали біологічну сітку. За словами професора Олександра Іоффе, такий матеріал було обрано з урахуванням ризику інфікування через наявність гнійної нориці. Використання біологічної сітки дозволило виконати весь запланований обсяг лікування в одній операції.

Перші дні після операції

Відновлення Людмили почалося майже одразу. Уже приблизно через дві години після завершення операції вона почала вставати й рухатися біля ліжка. Такий підхід є частиною протоколу швидкого відновлення після операцій. Його мета — допомогти пацієнтові якомога раніше повернутися до активного життя та зменшити ризик післяопераційних ускладнень.

Після виписки Людмилі рекомендували не підіймати понад 5 кілограмів протягом 3 місяців, поки тканини відновлюються. Шви планували знімати на 10–14-ту добу залежно від перебігу загоєння. Також через місяць після операції потрібно було пройти контрольний огляд та УЗД передньої черевної стінки.

Окремо потрібно було контролювати харчування та зміну ваги після мінігастрошунтування. Людмила отримала рекомендації щодо збалансованого харчування, підготовлені з урахуванням порад дієтологів. Через місяць після операції вона схудла на 20 кілограмів. За словами хірурга, за цей період післяопераційних ускладнень у Людмили не спостерігали, а сама пацієнтка вже повернулася до звичного способу життя.

Що важливо знати людям із післяопераційною грижею

Післяопераційна грижа не завжди виглядає так само, як у Людмили. Її розмір, стан тканин і наявність ускладнень можуть бути різними. Саме від цього залежить і тактика лікування. Якщо після операції в ділянці рубця з’явилося випинання, варто звернутися до хірурга та пройти обстеження. Не обов’язково чекати, поки грижа стане великою або почне суттєво впливати на повсякденне життя.

У плановій ситуації лікар може оцінити розмір дефекту, стан тканин і підібрати тактику лікування. У випадку Людмили для цього знадобилися тривала підготовка та комплексна операція, однак в інших ситуаціях обсяг лікування може бути зовсім іншим.

Історія, яка дарує надію

Ще до операції Людмила зізнавалася, що їхала на лікування зі страхом. Після всього, що їй довелося пережити протягом попереднього року, чергове складне втручання було для неї непростим рішенням. Але через місяць після операції ситуація вже була кращою. Людмила без шкоди для здоров’я схудла на 20 кілограмів, післяопераційних ускладнень не спостерігали, а сама вона повернулася до звичного способу життя.

Історія Людмили не про те, що складну проблему можна вирішити одним універсальним методом. У її випадку результату передували тривала підготовка, кілька етапів лікування та велика операція, під час якої одночасно вирішували три різні проблеми.

Саме тому післяопераційну грижу важливо не ігнорувати. Чим раніше людина звертається до хірурга, тим раніше можна оцінити ситуацію та зрозуміти, яке лікування потрібне саме в її випадку.

«Знаєте, сльози, радість і сльози», — так Людмила описала свої емоції після лікування.

Детальніше про лікування Людмили можна дізнатися у відео «Історії пацієнтів після складних операцій».